Сторінка для батьків

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ЩО ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ З ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

Через дуже важливу роль родини, найближчого оточення в процесах становлення особистості дитини необхідне таке середовище (побуту, дозвілля, виховання), що могло б максимально стимулювати цей розвиток, нівелювати негативний вплив захворювання на психічний стан дитини. Батьки – головні учасники педагогічної допомоги в разі ДЦП. Для створення сприятливих умов виховання в родині необхідно знати особливості розвитку дитини, її можливості й перспективи розвитку, дотримуватися правильного розпорядку дня, формувати адекватну самооцінку і правильне ставлення до дефекту, розвивати необхідні в житті вольові якості. Для цього важливим є активне залучення дитини до повсякденного життя родини, посильної трудової діяльності, прагнення до того , щоб дитина не лише обслуговувала себе, але й мала певні обов’язки. У результаті в неї з’являються інтерес до праці, почуття радості від того, що вона може бути корисною, упевненість у своїх силах.

Позиція батьків	Особливості ставлення батьків до дитини	Наслідки формування особистості дитини
Педагогічно виправдана позиція	Піклування, любов у поєднанні з розумною вимогливістю, дружні, довірчі відносини, заохочення будь-якої самостійності	Нормальний розвиток особистості, формування адекватної самооцінки
Надмірна увага	Сліпе обожнювання, дріб’язкова опіка, потурання всім бажанням, ставлення дитини в центр родини, невиправдана ідеалізація дитини батьками	Гальмування соціалізації, несамостійність, інфантильність, егоїзм, свавілля, упертість, примхливість, брехливість, завищена самооцінка
Байдужість	Зневажання інтересами дитини, відчуженість, байдужість, потурання, безконтрольність	Уповільнення емоційного розвитку, загострене самолюбство, агресивність, розпач, занурення у власний світ
Пригнічення	Надмірна опіка, заборони як система виховання, надмірна вимогливість, жорстокість у ставленні,зайва суворість, постійні нотації, брутальність у прояві батьківської влади	Проблеми в соціалізації, пригнічені бажання, невпевненість у собі, страх, підступництво, агресивність, розпач, занурення у власний світ
Ігнорування	Аморальний приклад батьків, цілковита безконтрольність, бездоглядність, дитина як об’єкт постійних сварок	Формування антисоціального іделу, виправдання власних недоліків, злість, агресивність, лицемірство, пристосовництво, невіра в майбутнє, недисциплінованість, розчарування, недовіра до дорослих, занурення в себе, прагнення відмежуватися від оточення

Часто батьки, бажаючи позбавити дитину труднощів, постійно опікають її, оберігають від усього, що може засмутити, не дають нічого робити самостійно. Таке виховання за типом гіперопіки призводить до пасивності, відмови від діяльності. Добре, терпеливе ставлення близьких має поєднуватися з певною вимогливістю до дитини. Потрібно поступово розвивати правильне ставлення до свого стану, своїх можливостей. Залежно від реакції й поводження батьків дитина ставитиметься до себе як до людини, цілком здатної досягти певних успіхів.

Батьки не повинні соромитися своєї дитини, тоді й вона сама не буде соромитися своїх хвороб, замикатися в собі, йти у свою самотність.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКІВСТВА

1.        Не чекай, що твоя дитина буде така, як ти або як ти бажаєш, допоможи їй стати собою, а не тобою.

2.        Не порівнюй дитину з іншою, а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.

3.        Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш, ти подарував їй життя. Як вона може віддячити тобі. Вона подарує життя другій та третій: це незворотний закон вдячності.

4.        Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш те й зросте.

5.        Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі – будь впевнений, їй її тягар не менший, аніж твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.

6.        Не принижуй.

7.        Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай, якщо можеш, але не робиш.

8.        Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9.        Вмій любити чужу дитину, ніколи не роби  чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили твоїй.

10.  Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею, родій тому, що дитина – це свято, яке зараз із тобою.

ПОРАДИ ДБАЙЛИВИМ БАТЬКАМ

  

·      Живіть разом з дітьми, а не за них і не для них.

·      Давайте дитині можливість побути наодинці.

·      Не будьте нав’язливими, але і не ігноруйте потребу дитини в піклуванні.

·      Розвивайте в сім’ї культуру прохання. Де прохання – там і вибір, навчання самостійності.

·      Навчіть дитину доцільно використовувати свій час.

·      Дозволяйте дитині нести відповідальність за свої вчинки, признавайте за нею право на помилку.

·      Світ багатогранний, але навчайте дитину, щоб пам’ятала:

-        Все на світі або чесно, або нечесно;

-        Все на світі або добро або зло;

-        Все на світі або красиво, або некрасиво.

Не плутати!

Не шукати середину!

Вибрати чесне, добре та красиве.