Вправи для корекції

АРТИКУЛЯЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ЯЗИКА

1. Утримання язика «лопаткою», «голочкою», «чашечкою»

2. Загинання язика на верхню губу, зуби.

3. Утримання язика за верхніми зубами.

4. Утримання язика біля лівого, правого куточка рота.

5. Язик вгору — вниз (на верхню губу — нижню)

6. Язик вправо — вліво (маятник).

7. Кругові рухи язика між щелепами і губами, то справа наліво, то навпаки

8. Масаж широким язиком твердого піднебіння.

9. Проговорювання приголосних К — Т.

10. Згинання язика в трубочку.

Приміром, Саша К. у 1 допоміжному класі не вимовляв через нерухли­вість та інертність язика звуки Л та Р. Та після наполегливої роботи з ди­тиною, спеціальною методикою постановки звуків він у кінці 3 допоміжного класу почав вимовляти звук Л, автоматизував його в мові. Складніше було зі звуком Р. Він був поставлений через рік, але дитині довго не давалось автоматизувати його в мові. Спільна робота з батьками, які допомагали дитині у позаурочний час виконувати вправи, привела до бажаних результатів. Саша нарешті після великої кількості вправ, проведених масажів, побудови речень, скоромовок, пісень, віршів, заговорив правильно. В іншої учениці порушення звуковимови посилювались за рахунок дихальних розладів: мовленнєвий видих коротший, дитина в момент вимови виконує окремі вдихи, мова скандована, втрачає плавність і виразність. У такому випадку використовувалась серія дихальних вправ, які ми виконували під приємну музику.

1. Тренування діафрагмального дихання (вправи проводяться лежачі на спині). Розслабитися, покласти одну руку на груди, другу — на живіт для контролю за рухами м'язів. На вдих передня частина живота піднімається, грудна клітка повинна бути максимально нерухома. Видих уповільнюється з вимовою глухих приголосних С, Ш. Передня стінка живота поступово втягується («М'ячик» то надувається, то «втягується»);

2. Виконуємо, сидячи на стільці прямо:

а) вдих і видих через ніс;

б) вдих через ніс, видих через рот;

в) вдих через рот, видих через ніс;

г) вдих глибокий у супроводженні рук у сторони, вгору, видих — у су­проводженні рухів рук у початкове положення.

3. На видосі — довга вимова

а) звука М;

б) голосних А, ОУ, Е, И;

в) складів, слів із вивченим звуком;

г) рахунок до 5-ти, 10-ти і назад, таблиця множення;

д) вимова на кожному видосі віршів, скоромовок.

Для дітей, хворих на ДЦП, характерні розлади зору. Тому рекомендуємо такі корекційні вправи, які дають позитивні результат в роботі з нашими учнями.

1. Закрити, відкрити очі (до речі, закрити очі виявилось дуже складним завданням Діти закривають очі руками, або відвертаються)

2. Не змінюючи положення голови, подивитись на стелю, вліво, вправо, на підлогу.

3. Не змінюючи положення голови, описати в повітрі коло, трикутник. квадрат, цифру 8.

4. Подивитись на ліве, праве плече.

5. Закрити очі по черзі, спочатку ліве, потім — праве око.

Усі ці корекційні вправи мають важливе значення для учнів, що навча­ються вдома у період навчання грамоті, математиці.

Період навчання письму та читанню для учнів з ДЦП має важливе освітньо-корекційне значення. Опанування грамотою готує учнів до засвоєння всіх основ наук у подальші роки. Це засіб набуття учнями не лише навичок правильного читання й письма, а й корекції, розвитку мови, мислення, основних психічних процесів.

У зв'язку з мовленнєвим недорозвиненням дітей з порушеннями опор­но-рухового апарату та своєрідністю емоційно-вольової сфери ми організо­вуємо заняття так, щоб навчальна діяльність учня була викликана мотивами і потребами, доступними, зрозумілими дітям. Наприклад, дитині необхідно дізнатися, що написано під малюнком, прочитати слово, впізнати букву, щоб правильно прочитати слово, якщо інші букви відомі, прочитати від­гадку до загадки, записати відгадку. Підбираємо такі дидактичні ігри, які вимагають від учнів індивідуальних відповідей Приміром, на уроці читання в 1 допоміжному класі в період навчання грамоті використовуємо такі ігри та вправи:

1. Спільний звук у всіх словах. Учитель називає 5-8 слів, у яких є спіль­ний звук. Дитина повинна назвати його. З цим звуком придумати слова, а потім учитель показує його графічний знак — букву.

Зима — мороз — звук — зірка — Зіна — задача (3).

Дошка — дорога — дарунок — два — дерево — двір (Д).

2. «Скільки звуків і букв?» Учитель вимовляє слова. Дитина за допо­могою карток з цифрами показує, скільки звуків і букв у кожному слові

Якщо дитина відповідає правильно — отримує червоний кружечок, ні — си­ній. Учні намагаються, виграти якомога більше червоних кружечків.

3. Учитель показує малюнок, діти піднімають букву, з якої починається назва предмета, зображеного на ньому.

4. Гра «Листоноша». Вчитель роздає різні листівки з малюнками. Дитина розповідає зміст одержаного малюнка.

—	О	—
О	—	—
—	И	—

5. «Чарівні клітинки». Учні отримують аркуш паперу з накресленими на ньому клітинками. У клітинки дитина вставляє з розрізної азбуки букви С, М, С, М, И, щоб вийшли слова «СОМ», «ОСИ», «МИ» (у ширину і дов­жину).

У підготовчий період корисно використовувати як сюжетно-рольові ігри, так і дидактичні. Вони спонукають учнів у процесі виконання різних ролей до мовного спілкування, що сприяє продуктивному розвитку їх мови і мис­лення. До змісту сюжетно-рольових ігор включаються ігри про працю до­рослих і дітей, про сім'ю і сімейні стосунки, використання різноманітних дидактичних ігор допомагає нам виправити недоліки слухового і зорового сприймання, просторової орієнтації, скоригувати некоординованість дріб­них м'язів кисті руки.

Наприклад, гра з мозаїкою, доміно, різними предметами типу квасолі, кульок, ґудзиків, лічильних паличок тощо проводиться з метою, щоб у дітей сформувались правильні уявлення про навколишній світ та мовні явища; процес повноцінного сприймання має опиратися на зорові, слухові та кінестетичні відчуття дитини. Тільки за такої умови ця категорія дітей, у діяльність яких на початковому етапі базується на предметно-чуттєвій осно­ві, опанує тими знаннями і вміннями, які необхідні для подальшого навчання грамоті. Велика увага приділяється розвитку усної мови, який здійснюється на уроках читання і письма. Мова дітей примітивна, бідна. Важливо зібрати дані про готовність учнів до опанування грамотою і уважно проаналізувати ці дані спільно з логопедом, лікарем (дитячим психоневрологом) Від цього залежить вибір доцільної методики навчання учня грамоті з урахуванням знань, умінь та життєвого досвіду, здійснення індивідуального підходу до учнів з метою максимального використання збережених функцій і виявле­ного обсягу знань і умінь та вчасного виправлення конкретних недоліків мови, мислення, моторики, сприймань, уваги, розробки індивідуальних занять.

Дітям, які навчаються вдома, особливо важко усвідомлювати зміст прочитаного, дії, тому що ця категорія дітей сприймає світ в основному очима батьків та вчителя. Тому ми застосовуємо різноманітні види мовної та розумової діяльності: жива бесіда, гра, розповідь, малюнки, картини, діафільми слайди, грамзаписи.

Якщо учень називає за темою дуже мало предметів (не більше 3-х), йому пропонують розглянути і назвати різні предмети за малюнками. Використовуємо у своїй практиці альбом для психологічного обстеження. Цей аль­бом дає змогу виявити реальний обсяг знань дітей, оскільки діти з ДЦП можуть не пам'ятати певної назви, хоч мати її в пасивному словнику. В цьому альбомі використані малюнки з таких тем: сім'я, іграшка, одяг, дерева, овочі, фрукти, тварини, транспорт, меблі, пори року, кольори, фор­ми предметів.

Наприклад, за темою «Тварини» пропонуємо назвати, яких тварин учень знає. Далі, яких диких і свійських тварин він знає. Потім з психологічного альбому даємо набір малюнків різних тварин, пропонуючи назвати і роз­класти: в один бік — диких, y другий бік — свійських. Водночас тут вияв­ляється й уміння здійснювати процеси аналізу, узагальнення, класифікації - предметів, які характеризують рівень пізнавальних здібностей дитини. Як­що учень самостійно не може назвати понад 50% малюнків, методику об­стеження його уявлень доцільно змінити, учитель сам дає словесну ін­струкцію: «Покажи ведмедя. Де живе ведмідь? Це тварині дика чи свійська?» Правильна відповідь зараховується до активу учня. В такий спосіб якнай­повніше виявляються знання дітей, їх активний і пасивний словник, уявлення і життєвий досвід.

Не втратити жодної дитини — такий девіз наших учителів. Скористай­теся запропонованим вище матеріалом. У Вашій уяві вже постали різні долі ваших вихованців. Проведіть бесіду з батьками, щоб батьки відчули і повірили: Ви — для їхніх дітей.

Tренування м'язів артикуляційного

апарату

(артикуляційна гімнастика)

  Ці вправи допомагають створити нервово-м'язову основу, необхідну для повноцінного звучання голосу, ясної чіткої ди- кції, запобігти патологічному розвитку рухів органів артику - ляції, а також зняти надмірне напруження артикуляційних і мімічних м'язів, утворити необхідні м'язові дії для вільного володіння і управління артикуляційним апаратом.

При їх виконанні слід дотримуватись певних правил. Викону- йте вправи тільки перед дзеркалом з опорою як на візуаль- ний контроль, так і на м'язові відчуття. Уникайте додаткових рухів. Виконуйте вправи в спокійному темпі, без зусиль, пла- вно і ритмічно. Переходьте до наступних вправ  тільки після того, як засвоїли попередні. Тренування слід проводити 2-3 рази на день по 7-10 хв.

              Вправи для м'язів нижньої щелепи.

При виконанні вправ слід добиватися, щоб нижня щелепа

вільно і легко опускалася вниз і не заважала вимовляти звуки. Голову слід тримати прямо, не опускаючи і різко не піднімаючи її. Щелепу опускати плавно і без надмірного на-пруження. Кожну вправу виконувати ритмічно, фіксувати по-ложення на рахунок 1-5. Вихідне положення: рот закритий, м'язи нижньої щелепи не напружені.

Вправа 1. Відкрити і закрити рот, стежити, щоб при відкритому роті зберігалася відстань між зубами у три пальці, поставлені на "ребро".

  Вправа 2. Висунути нижню щелепу вперед і повернути у вихідне положення.

Вправа 3. Виконувати бокові рухи нижньою щелепою, потім повертаємось в вихідне положення.

Вправа 4. Виконувати кругові рухи нижньою щелепою.

Вправа 5. Відкрити рот і одночасно висунути нижню щелепу вперед, повернутись у вихідне положення.

Вправа 6. Нижніми зубами закусити верхню губу і навпаки, тримати на рахунок 1--5, потім розслабитись.

Вправа 7. Рот відкритий. Уявіть, що підборіддя дуже важке, але його треба підняти вгору, напружуючи м'язи під ним, потім розслабитись. Повернутися у вихідне положення.

Вправа 8. Стиснути з зусиллям щелепи, напружити м'язи шиї і щелеп (запам'ятайте це відчуття), розслабити м'язи і відкрити рот.

Вправа 9. Імітація жування з закритим і відкритим ротом.

Вправа 10. Виконувати рухи нижньою щелепою вперед - назад із одночасними нахилами голови вперед ~ назад.

Вправа 11. Виконувати рухи нижньою щелепою праворуч, ліворуч з одночасним поворотом голови в той же бік.

Вправа 12. Торкнутися підборіддям по черзі до правого і лівого плеча.

Вправа 13. Доторкнутися підборіддям грудей.

Вправа 14. Закинути голову назад, підборіддя висувати і повертати у вихідне положення. Темп повільний.

Вправа 15. Поставити лікті на стіл, покласти долоні одна на другу, спертися підборіддям на долоні, надавити на них підборіддям, відкриваючи рот. Розслабитися.

          Вправи для губ.

Вихідне положення: рот закритий, м'язи нижньої щелепи не напружені.

Вправа 1. По черзі піднімати і опускати верхню і нижню гу-би, максимально відкриваючи верхні та нижні зуби.

Вправа 2. Відтягти кутики рота вбік, униз, потім витягти губи вперед хоботком. Спочатку імітуємо, потім вголос вимовляє-мо звуки і-у-о-а.

Вправа 3. Грубо імітуємо вимову звуків "п-б".

Вправа 4. Багато разів вимовляємо сполучення губних при-голосних мб, бм, пм, мп та губно-зубних вм, мв, бв, вб та ін.

Вправа 5. Легке масажування верхніми зубами нижньої гу-би, потім нижніми зубами -- верхньої губи, повернутись у ви-хідне положення.

Вправа 6. Нижніми зубами закусити верхню губу і навпаки, тримати на рахунок 1—5, потім розслабитись.

.

Вправи для тренування м'язів глотки і м'якого піднебіння

Вправа 1. Позіхання з відкритим і закритим ротом.

Вправа 2. Довільне покашлювання.

Вправа 3. Імітація полоскання горла рідиною з відхиленою назад головою.

Вправа 4. Закрити ніздрі й надувати щоки.

Вправа 5. При позіханні вимовляти звуки і, є, я, ю.

Вправа 6. Робити активний видих з "викашлюванням" голосних є, а, о, у.

Вправа 7. Вимовляти звукосполучення кп, гб, птк, бдг.

Вправа 8. Повільно вимовляти звук к, г, т, д.

Вправа 9. Ковтати воду маленькими ковточками.

Вправа 10. Співати у високому регістрі голосні звуки і їх сполучення з поступовим затуханням і посиленням звуча-ння.

     Вправи для мімічних м'язів

Вправа 1. Опустити кутики рота при закритому роті.

Вправа 2. Розтягнути кутики рота ("усмішка") і розслабити. Усміхатися при відкритому і закритому роті.

Вправа 3. Насупити брови, розслабити.

Вправа 4. Підняти брови, розслабити.

Вправа 5. Примружити одне око, потім друге.

Вправа 6. Замружитися, розплющити очі.

 Вправа 7. Надути щоки, втягнути щоки, по черзі "перекачу-вати" повітря з однієї щоки в другу-

Вправа 8. Набрати повітря під нижню губу, під верхню губу.

Вправа 9. Відтворити свист.

Вправа 10. Максимально розтягти губи в усмішку.

Вправа 11. Опустити верхню губу на нижню.

Вправа 12. Натягнути нижню губу на верхню.

Вправа 13. По черзі максимально оголити верхні й нижні зуби.

Вправа 14. Витягнути губи трубочкою і поцмокати ними.

Вправа 15. Відкрити рот, потім стулити губи в кружечок і розслабити.

Вправа 16. Наморщити лоб, розслабити.

Вправа 17. Стежити очима за пальцем, що рухається по колу.