Виховуємо і навчаємося разом

ХАРАКТЕРИСТИКА ВИХОВНИХ ПОЗИЦІЙ РОДИН

 ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ БАТЬКІВ З ДИТИНОЮ ТА ЗДІЙСНЕННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ В СІМ’Ї

• безумовно приймайте дитину: любіть її не за те, що вона гарна, розумна, відмінно навчається, допомагає батькам, а просто за те, що вона є;

• підтримуйте в дитині позитивне ставлення до себе: з цією метою висловлюйте їй свою любов, визнання її успіхів та досягнень, властивих їй здібностей та індивідуальних особливостей;

• ставтесь до дитини з повагою, не принижуйте її особистість, що формується. Не використовуйте у спілкуванні з дитиною накази, команди, погрози, звинувачення, висміювання;

• не втручайтеся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомогу. Своїм невтручанням ви повідомляєте їй « З тобою все гаразд! Ти , звісно впораєшся!»;

• якщо дитині важко і вона готова прийняти допомогу дорослого, необхідно обов’язково допомогти їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що дитина не може виконати сама;

• поступово, але неухильно, знімайте з себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини та передавайте відповідальність за них їй;

• дозволяйте вашій дитині стикатися з негативними наслідками своїх дій чи бездіяльності. Тільки тоді вона буде дорослішати та вчитися відповідати за своє життя, свої вчинки;

• якщо у дитини виникла емоційна проблема і вона хоче розповісти вам про неї, активно вислухайте її:

Обов’язково поверніться до неї обличчям, намагайтеся, щоб  її і ваші очі були на одному рівні.

Дайте дитині змогу висловитися, не переривайте її мову запитаннями.

Сигналізуйте їй про те, що ви її слухаєте, перефразовуючи її ж твердження.

• якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомте їй про це;

• гасіть в собі будь-які спалахи гніву роздратування. 
  Там, де починається роздратування, закінчується любов.

• не вимагайте від дитини неможливого чи того, що важко виконати. Співвідносьте свої очікування з можливостями дитини;

• використовуйте у повсякденному спілкуванні привітні фрази:   «Мені добре з тобою. Я радий (рада) тебе бачити. Дуже добре, що ти в мене є. Я за тобою  скучила (скучив)»;

• щоденно не менше чотирьох-восьми разів обнімайте, погладжуйте, притискайте до себе свою дитину. І вона буде почувати себе улюбленою і захищеною у великому та невідомому світі.

Від батьків величезною мірою залежить успішність розвитку дитини з психофізичними обмеженнями. Але батьки повинні знати особливості своєї дитини й уміти працювати з нею.

Важливо з’ясувати взаємовідносини між дитиною й самими батьками, а також реагування дорослих членів родини на ступінь неповноцінності дитини. Для одних батьків пляма на обличчі – трагедія, для інших – важке усвідомлення того, що дитина з обмеженими можливостями все життя буде безпомічною.

Потрібно переконати батьків у необхідності пошуку виходу з горя й озлоблення, знаходження позитивних рис у дитині та спрямуванні всіх сил на їхній розвиток. Потрібно знайти шляхи й можливості догляду за хворою дитиною, її виховання й навчання. При цьому важливо не намагатися «нормалізувати» дитину, оскільки невдача призведе до трагедії.

Батькам слід спілкуватися з іншими батьками, які також мають хвору дитину; це допоможе їм легше переносити своє горе, подолати відчуття безпорадності й самотності.